Причина себорейного дерматиту не відома. Та у випадку себореї у дорослих – головну роль віддають дріжджовому грибку Malassezia, який часто виявляють у дітей на потиличній ділянці в зоні «себорейної шапочки». Цей грибок найкраще розвивається в ділянках з великою кількістю сальних залоз.
Для нього характерно плями лососевого кольору з жирними жовтими кірками, які спочатку з’являються в інтертригінозних зонах, особливо в ділянці пелюшок, пахових ямках і на волосистій частині голови. Іноді розвиваються тріщини, мацерація та мокнуття. Щільні жовті кірки на потилиці в дітей іноді називають «себорейною шапкою». Лусочки можуть накопичуватися, ущільнюватиcя і займати майже всю поверхню волосистої частини голови.
Запальні плями можуть поширюватися на тулуб, кінцівки і завушну зону. Найчастіше немовлята з себорейний дерматитом залишаються безсимптомними і здоровими. У дітей з темнішим кольором шкіри після запальних плям залишається гіпопігментація (ділянка світліша ніж колір здорової шкіри), але вона транзиторна і проходить самостійно.
У ділянці пелюшок червоні плями з лущенням поширюються від складок, захоплюючи геніталії, промежину, надлобкову зону і навіть стегна.
Часто при такому стані вторинно приєднуються бактерії або грибкова флора і виникають такі стани, як вторинний кандидоз або імпетиго.
Себорейний дерматит у малюків без терапії може вирішитись до 2-3 місяців життя, але часто персистує до 8-12 місяця.
В дитячій дерматології в лікарських засобах є певні обмеження.
Але при середньо-важких та важких ступенях хвороби рекомендують використовувати спеціальні легкі кератолітичні шампуні, щоб відлущити лусочки з волосистої частини голови. В складі таких засобів найчастіше є пірион цинку, сірка.
Призначають емолієнти і топічні кортикостероїди, що прискорює зменшення запальних плям. У важких випадках рекомендовано використовувати комбіновані засоби (кортикостероїд + антибіотик + протигрибковий препарат), які особливо активні в ділянці пелюшок. Топічні препарати кетоконазолу для дітей найчастіше призначають при поєднанні з кандидозом.
Слід пам’ятати, що діти, які не відповідають на стандартну терапію в рідкісних випадках можуть мати основне системне захворювання, таке як гістіоцитоз клітин Лангерганса або дефіцит цинку.